$1/ mo Hosting + Free domain! Stick it to the doubters! Put your big idea online!


Рейдери захопили Громадську раду при Міністерстві закордонних справ України

МЗС

Міністерство закордонних справ за часи українсько-російського конфлікту в публічній свідомості здобуло імідж одного з “передових” органів держвлади. Принаймні, в питанні комунікації з громадськістю.

Міністр Клімкін особисто веде сторінку в мережі, посли проходять комунікаційні тренінги з іноземними фахівцями, міністерство стверджує, що потроху вирішує проблеми у посольствах, про які час від часу дізнаються ЗМІ…

Та в одній з ключових сфер – взаємодії з громадськими організаціями – ситуація далека від ідеальної.

Причому є підстави вважати, що схожа ситуація склалася в громадських радах при низці інших міністерств. Просто ті рейдерські захоплення не набули розголосу.

Отже, у вівторок при МЗС було сформовано Громадську раду (ГР), яка діятиме наступні два роки. Історія її створення один-в-один повторила події 2013 року, коли контроль над цим органом з благословення МЗС отримали представники “Посольства Божого” відомого пастора з кримінальним шлейфом Сандея Аделаджі.

З однією відмінністю – цього року “адепти Аделаджі” програли своїм колишнім партнерам по рейдерській атаці. Але про це – нижче.

Про перебіг подій стало відомо завдяки Вадиму Трюхану, колишньому керівникові офісу Департаменту європейської та євроатлантичної інтеграції секретаріату Кабміну, який також був присутній на установчих зборах Громадської ради.

“Заявилося (до участі в установчих зборах) 188 так званих громадських організацій. Були присутні 124. Такого “колориту” давно не зустрічав. Жодної ГО з питань міжнародної політики. Де вони?” – задався питанням Вадим Трюхан у мережі.

Відповідь виявилася простою. Ключові аналітичні центри, що працюють у сфері зовнішньої політики, й гадки не мали про створення Громадської ради та дізналися про захід, що проходив під егідою МЗС, лише постфактум.

Історія видається геть абсурдною, якщо подивитися на перелік тих, хто взяв участь у зібранні в МЗС.

Радити щодо здійснення зовнішньої політики України взялися: ВГО “Дитинство”, ГО “Запорізький міський конгрес інвалідів”, громадська організація “Я є підприємець”, ГО “Центр допомоги для розлучених жінок”, два футбольних клуби (“Солом’янка” та “Електрон”) та інші схожі на них “зубри міжнародних відносин”.

Ключові дійові особи – ті самі, що й 2013 року, за часів Леоніда Кожари.

Керував зібранням представник “Міжнародної торговельної палати” Щелкунов. Він є колишнім керівником ГР, який очолив її після рейдерського захоплення в 2013 році, разом з прибічниками Сандея Аделаджі. Його головними “партнерами”, як і раніше, виявилися Руслан Бортнік та Вячеслав Буденко.

Бортнік заявлений в якості керівника “Українського інституту аналізу та менеджменту політики”, який існує лише на папері, хоча в експертній спільноті його більше знають як “людину Табачника”. Цей експерт також відомий тим, що раніше працював в структурах Віктора Медведчука.

Вячеслав Буденко так само є цікавою особистістю. Очолювана ним організація з гучною назвою Міжнародна дипломатична місія “Європейська Україна” прославилася тим, що записує євродепутатів в якості керівників свого “представництва в Європарламенті”, хоча ті гадки не мають, що виконують таку місію.

Та повернемося до об’єднань “дітей та розлучених жінок”, які несподівано виявилися зацікавленими у співпраці з МЗС. Таке бажання насправді має просте пояснення. Ці організації – статисти, які прийшли лише для того, щоб обрати до керівництва ради “тих, кого потрібно”. Та сама схема була в 2013 році.

Учасники вівторкового зібрання одразу ухвалили, що зі 124 присутніх до складу Ради увійдуть лише 35 (тобто більшість голосувала за те, щоби самим не входити до склади ГР!). А далі визначили “достойних” рейтинговим голосуванням.

І ось тут відбулося несподіване для організацій, пов’язаних з церквою Аделаджі.

Якщо в 2013 році прибічники “Посольства божого” об’єдналися з групою Щелкунова, щоби вичавити з ГР при МЗС справжніх експертів, то в 2015-му вони “билися” один проти одного. Прибічники Аделаджі програли – їх виявилося менше – і не увійшли до остаточного переліку членів Громадської ради.

Ледь не дійшло до бійки – за участю однієї з прибічниць блоку Аделаджі, Ніни Шевченко, яку обурило те, що вона не потрапила до ГР при МЗС.

Переможцями виявилися організації роботодавців, профспілки та інші партнери Щелкунова. Звісно ж, жодним чином не дотичні до закордонних справ, але кого це обходить?

Мета рейдерів громадської ради інша – і в МЗС нам підтвердили, що знають про це. Керівники ГР, зокрема пан Щелкунов, звикли використовувати державну структуру для того, щоби проводити свою діяльність під її вивіскою. Зокрема, його організація ICC Ukraine проводить конференції, декларуючи, що їх співорганізатор – ГР при МЗС України. Красивий статус, який “додає ваги”.

“Вони в 2013 році навіть хотіли виготовити посвідчення для членів, на яких великими літерами написано “Міністерство закордонних справ”, є герб і всередині фраза про те, що МЗС просить сприяти власнику даного посвідчення. Але ми тоді це заблокували”, – пояснив нам співрозмовник в МЗС.

“Тепер команда пастора Аделаджі пішла, але прийшли інші пастори”, – зауважив Ростислав Дзундза, керівник Бюро політичних та соціальних розробок.

Ми поспілкувалися з представниками міністерства. Вони пояснюють, що не в змозі зупинити захоплення ГР.

“Урядове положення про громадські ради не дає нам такого права. Ми відсторонені, просто спостерігаємо. Причому ми намагалися вплинути – давно готовий проект змін до положення, який вводить кваліфікаційні вимоги до учасників. Але на розгляд Кабміну його винесено лише 8 квітня. Надто пізно”, – пояснює політичний директор МЗС Олексій Макєєв.

Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва, погоджується з тим, що юридично МЗС нема в чому звинуватити.

“Формально вони праві. Оголошення про скликання установчих зборів ГР було опубліковане десь в глибині сайту МЗС, навіть не на стартовій сторінці, але нібито вимогу виконано. Але якби було бажання створити дійсно корисну громадську раду, варто було б хоча б запросити експертів”, – зауважив він.

Сушко наголошує, що явної потреби брати участь у роботи ГР експерти не мають, оскільки досі, в період “окупації ГР групою пастора Аделаджі”, діалог експертів з МЗС був налагоджений поза механізмом ГР.

Те саме кажуть в МЗС, де вже зараз визнають, ще не зможуть радитися з “оновленою” громадською радою.

“Міністерство знає, що склад ГР не відображає реальних настроїв в експертному середовищі і не включає тих, хто є експертами. Бо громадськість буває різна. Є та, яка приходить за корочками, і є ті, хто дійсно налаштований на співпрацю.

Цих експертів дуже мало, ми всіх прекрасно знаємо і взаємодіємо з ними. Ми звертаємося до них.

Альоні Гетьманчук чи Олександру Сушку не потрібна візитівка з назвою “МЗС”, а нам не потрібна ГР, щоби запрошувати їх на мозкові штурми”, – пояснює Олексій Макєєв.

Дипломат визнав, що знає про мотиви тих, хто “рейдерить” громадські ради, а також про те, що згодом ці люди видають свою діяльність нібито від імені МЗС.

“Допоки під нашим брендом проводитимуть семінари та презентації, ми терпітимемо. Але якщо дійде до того, що під вивіскою ГР МЗС почнуть, припустимо, морозиво продавати – тоді ми будемо вимушені втрутитися”, – додав він.

Водночас згаданий дипломатом Олександр Сушко переконаний, що ситуацію із захопленням громадської ради треба вирішувати, попри все.

“У мене немає проблем, щоб спілкуватися з ким-небудь в МЗС, щоби дзвонити та радити їм. Але ситуація дискредитує ідею громадських рад в цілому.

Те, що відбулося, ще можна зупинити. Міністр Клімкін може не підписати наказ про затвердження оновленого складу ГР МЗС, якщо матиме вагомі підстави. Тепер питання в тому, чи зможуть виконавці в МЗС подати вагомі підстави – наголосити на процедурних проблемах чи навіть на абсурдності існування Ради в такому вигляді”, – пояснив він.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Published by

UA-News

Усі цікаві новини

напишіть ваш коментар