В середині серпня тональність новин з Європи в черговий раз різко змінилася. Якщо на початку весни “грецька” криза спровокувала появу безлічі “похоронних” прогнозів щодо подальшої долі Євросоюзу, то ближче до кінця літа стало зрозуміло, що ще деякий час єдина Європа протягне.
Принаймні, паніку з приводу бюджетних дефіцитів європейських країн брюссельським чиновникам удалося стримати, створивши стабілізаційний фонд, Німеччина скористалася падінням євро і укріпила свої позиції в ЄС і в світовій економіці, а єврозона з 1 січня 2011 р. поповниться новим членом – Естонією.
Замикає чергу бравурних новин нещодавня заява єврокомісара з питань бюджету Януша Левандовського про можливе введення наднаціональних податків в ЄС. В той же час криза суверенних заборгованостей нікуди не поділася, а девальвація євро – це не лише прибуток для експортерів, але і збитки для населення і банків.
Ernst&Young, не найдрібніша компанія, продовжує прогнозувати подальше розмежування півночі і півдня ЄС. За прогнозами аналітиків цієї корпорації, в Греції, Португалії, Іспанії рецесія продовжиться до 2014 р., а Німеччина і Нідерланди продовжать відновлювати економіку. БІЗНЕС спробував розібратися, що ж насправді чекає найбільшу економіку світу і нашого безпосереднього сусіда в найближчій перспективі.
А що, якщо раптом
Незважаючи на оптимістичні заяви, фінансові експерти закликають все ж проявляти обережність і прораховувати найгірший варіант, а саме: що станеться, якщо єврозона все-таки не витримає випробування нинішньою кризою?
“Навіть якщо офіційна позиція полягає в тому, що євро не може зазнати краху, неможливо собі уявити, щоб чиновники і регулятори зовсім не думали про вірогідні наслідки в разі краху валюти”, – вважає керівник M&G Optimal Income Fund Річард Вулнаф.
Сценарій повного розпаду єврозони запропонував і економіст фінансової компанії ING Марк Кліффе. За його розрахунками, це призведе до скорочення ВВП країн-учасниць на 4-9%; постраждають також держави, які не входили до єврозони.
Країни, що становлять ядро Євросоюзу, захлесне дефляція, а в периферійних країнах, навпаки, споживчі ціни підвищаться, щонайменше, на 10%.
Дорвавшись до друкарського верстата, уряди спробують здешевити свої товари на зовнішніх ринках, знецінюючи свої валюти: у Ірландії, Португалії і Іспанії девальвація складе 50% по відношенню до гіпотетичної нової німецької марки, а в Греції – 80%, вважає експерт.
Не на жарт постраждає і Німеччина, мотор сучасної економіки Європи: німецький експорт в країни єврозони, що становить сьогодні значну частку всього експорту ФРН, миттю втратить конкурентоспроможність. Це призведе до падіння ВВП Німеччини на 10%.
Коли вони єдині Європейські лідери, навпаки, про гірше не говорять, а протягом всього літа невпинно озвучують заклики до об’єднання і єднання. Спочатку голова Європейської поради Херман ван Ромпей заявив, що для ефективного подолання криз необхідно створити єдиний економічний уряд в рамках єврозони.
Потім цю ж тему порушували канцлер ФРН Ангела Меркель і президент Франції Ніколя Саркозі. Причому цього разу вже йшлося про уряд, юрисдикція якого поширюватиметься на все 27 держав ЄС, а не лише на 16 членів єврозони.
Ці пропозиції виглядають сенсаційно лише на тлі весняних заяв, коли керівництво тієї ж Німеччини взагалі загрожувало вийти з Євросоюзу.
Але в ширшому контексті ці ініціативи здаються логічними, продовжуючи давно вже взяту лінію на неоліберальне об’єднання ЄС в єдину конфедеративну державу, підкріплену в грудні 2009 р. прийняттям Лісабонського договору.
“Ліссабонському” духу цілком відповідають пропозиції позбавляти права голосу країни, які порушують європейський Пакт фінансової стабільності, що обмежує допустимий розмір держборгу 60% ВВП країни, а розмір бюджетного дефіциту – 3% ВВП. “Так і лише так ми зможемо добитися прогресу в Європі”, – упевнена Меркель.
Sharing it!
Реклама
