Зміна ворогуючих політичних команд Ющенка і Тимошенко на єдину, на перший погляд, команду Януковича, як видно, не зробила роботу державного апарату більш ефективною. Куди котиться світ, якщо давним-давно навіть хабар перестав бути гарантією виконання чиновниками своїх службових обов’язків… Говорячи сучасною мовою, операційна система “Україна” не розуміє запитів користувачів, і тому потребує не апгрейдів, а принципово нового програмного забезпечення. Щоб побудувати життєздатну державу, слід побудувати систему управління, адекватну новому інформаційному суспільству. На жаль, Україна нескінченно далека від впровадження інформаційно-комунікативних систем та електронного документообігу. Ми не вийшли з “паперової епохи”, – дорогої, неефективної і неконкурентоспроможної.
Інформація – це реформа
Дослідження “Дзеркала тижня” показує, що в той час як для усього світу, для наших сусідів з ЄС і СНД реалізація проектів електронного уряду є безумовним пріоритетом, наша влада не приділяє серйозної уваги модернізації.
Інформаційні програми за кордоном розглядають як головний інструмент взаємодії та контролю державних установ, як спосіб концентрації влади для її найбільш ефективного використання в інтересах суспільства та держави. Україна ж, alma mater академіків Лебедєва і Глушкова – визнаних батьків-засновників кібернетики та обчислювальної техніки, залишається на узбіччі прогресу. Системи електронного документообігу, віддані окремими відомствами на відкуп комерційним структурам, замість інтеграції та прозорості використовуються як спосіб захисту феодальних вотчин чиновників. Тендери на закупівлю програмного забезпечення перетворилися на бізнес із видоювання бюджету – так само дохідний і корумпований, як повернення ПДВ та приватизація. За десять років, починаючи з 2000 року, з державного бюджету України на впровадження в різних держустановах інформаційно-комунікативних систем та електронного документообігу було виділено, за найскромнішими підрахунками “ДТ”, близько 4-5 мільярдів гривень. Ця цифра, швидше за все, занижена.
Куди і на що пішли ці гроші, якщо досі папір залишається основним носієм документообігу в Україні? Чомусь керівництво країни не переймається цим питанням. Не можна сказати, що гроші роздерибанили повністю. За цей час побудовано численні бази даних, з’явилася можливість передавати дані з використанням електронних підписів, розроблено програми впровадження в масштабах держави, створювалася нормативна база. Але досягнуто результатів просто сміховинних порівняно з витраченим часом і вкладеннями. Політичну волю в питанні розробки проектів багаторазово демонстрували, проте для реалізації проектів політичної волі так і не знайшлося.
Для розуміння суті предмета дамо коротку характеристику основним компонентам сучасних інформаційно-комунікативних систем:
1. Персоналізація і відповідальність. Електронний цифровий підпис (ЕЦП) – інструмент, який унеможливлює зміну документа без волі автора і гарантує, що автор не зречеться засвідчених ним рішень. ЕЦП дозволяє виключити особистий контакт користувача з адресатом (приміром, платника податків із податковим чиновником). Основа ЕЦП – процедура персоналізації. Тільки цифровий підпис здатен забезпечити відповідальний і прозорий доступ кожному громадянину до будь-яких видів державних послуг, до механізмів сучасної комерції.
2. Обробка і розподіл інформації – електронний архів і бази даних. Система структурованого зберігання електронних документів повинна забезпечувати абсолютну конфіденційність, розмежування прав доступу, демонстрацію історії документа, пошук.
3. Єдині стандарти роботи всіх операційних інструментів. Система повинна забезпечувати сумісність усіх елементів, відповідність єдиним відкритим для користувачів критеріям.
4. Захист інформаційної системи. Держава зобов’язана гарантувати безпеку та коректність роботи системи, неможливість будь-кого (у тому числі й самих державних органів) отримати доступ до даних користувачів.
5. Контроль і вирішення конфліктних ситуацій. Спірні питання технічного характеру, що виникають при функціонуванні системи, мають оперативно врегульовуватися незалежними третейськими арбітрами. Ця процедура не є складною, оскільки доказове підтвердження авторства документа власникові ЕЦП навести дуже легко.
Судіть самі
Наскільки далеко відстає Україна від іншого світу? Оминемо приклади Євросоюзу, США – там інформаційно-комунікативні системи стали частиною суспільного життя ще 5-10 років тому. Не казатимемо про можливості, які вже зараз має будь-який громадянин у високорозвинених країнах за рахунок загального підключення до сучасного інформаційного середовища.
Значно наочніше й дохідливіше порівняти рівень інтелектуальних рішень нашого політичного керівництва з найближчими сусідами. Насамперед із Росією. Близька країна, зрозумілі люди, спільне культурне поле. Проте Росія зробила крок до структурних реформ, про які ми сьогодні навіть не можемо мріяти.
Контроль за впровадженням інформаційно-комунікативної системи в РФ здійснюють особисто президент і прем’єр-міністр країни. Питання контролюється як пріоритетне, і керівники всіх рангів регулярно доповідають про результати просування своїх цільових проектів. Президент Медведєв для інтеграції роботи держави створив під своїм керівництвом раду з питань розвитку інформаційного суспільства в Російській Федерації. Ця рада здійснює реальну роботу з розробки щорічно коригованої стратегії розвитку інформаційно-комунікативних систем і пов’язаних із нею цільових федеральних програм. Рада патронує науково-дослідну діяльність у цьому напрямі. Нічого подібного в Україні не існує.
Величезне значення має щорічний Тверський соціально-економічний форум “Інформаційне суспільство”, який проводиться протягом семи років. У форумі беруть участь представники всіх регіонів країни, вчені, комерційні структури, всі компетентні державні установи, причому рівень представництва влади максимально високий. На цьому майданчику обговорюють практичні аспекти реалізації державної стратегії та конкретних федеральних програм. Звісно, нічого схожого в Україні немає, і навіть своїх представників для участі в даному форумі українська влада не направляє. Не цікаво.
А тим часом липневий форум у Твері дуже чітко показав масштаби технологічного стрибка, здійснюваного російською владою. На кінець року буде сформовано вимоги до національної програмної платформи. Таким чином, Росія збирається створити власне програмне забезпечення для інтеграції всіх інформаційних систем, використовуваних державою.
Із 15 серпня десять найбільших федеральних відомств РФ надсилають і приймають документи з уряду виключно в електронному вигляді.
Як заявив віце-прем’єр С.Собянін, “у листопаді цього року на безпаперовий обіг перейдуть більшість інших відомств”.
Sharing it!
Реклама
