$1*/ mo hosting! Get going with us!


Відкрите вторгнення російських військ на територію України вже відбулося

путінська агресія

Відкрите вторгнення російських військ на територію України вже відбулося – ПравдаUA публікує інтерв’ю з заступником Міністра оборони України адміралом Військово-Морських Сил України Ігорем Васильовичем Кабаненко.

– Вам Не здається, що сьогодні мова йде про заморожування конфлікту на Донбасі?

-Я б розглядав цю ситуацію в двох площинах. З одного боку, там відбувається нарощування озброєнь, нарощування особового складу, підготовка сепаратистів з використанням інструкторів Російської Федерації. До цього активно поставлялися озброєння, боєприпаси і паливно-мастильні матеріали під виглядом так званих гуманітарних конвоїв. Дуже турбує зосередження там серйозної угруповання протиповітряної оборони – це нове, це серйозний елемент ескалації конфлікту. Обстріли, які свідчать про те, що підтримується номінальна напруженість в районі конфлікту – для того, щоб, по-перше, промацувати слабкі місця в нашій обороні, по-друге, щоб тримати напругу. Ще б відзначив зосередження російських військ у різних районах, наближених до України, в тому числі на території України; навчання, які проводяться в тому числі в авіаційних підрозділах РФ.

Все це елементи збільшення напруги. Тут немає розрядки, тут немає зменшення інтенсивності. Це все ескалація. Але досвід свідчить, що за ескалацією, як правило, йдуть активні дії. Нам потрібно готуватися до цього, розуміти ситуацію абсолютно холоднокровно, але разом з тим приймаючи адекватні кроки.

Щодо “заморожування”. Заморожування конфлікту теж слід розглядати в різних аспектах. Цей стан конфлікту, який в будь-який, самий непередбачений момент може “розморозитися” – перейти в активну фазу. У цьому контексті – так, цей конфлікт заморожується на певному рівні, на певній інтенсивності бойових дій. Для чого? Для того щоб в будь-який момент, найнепередбачуваніший, самий невідповідний – бути розмороженим.

Це вимагає особливої ​​уваги, особливої ​​підготовки, створення відповідних резервів, створення бойових систем. Я б звернув увагу на те, що ця війна все більше переходить в зіткнення бойових систем. Цей аспект вимагає особливого аналізу, на мій погляд.

– Потрібна особлива увага, особлива підготовка. Чи справді цим питанням сьогодні приділяється достатня увага в українській армії? Наскільки готова українська армія до активізації бойових дій?

– Та інформація, яку я отримую, мене насторожує. Є дуже багато речей, якими, на мій погляд, потрібно займатися. Не просто говорити про це, а робити якісь конкретні речі. Відкритий формат прес-конференції не дозволяє говорити більш конкретно. Говорити про це публічно означає давати можливість для іншої сторони розуміти, про що йде мова.

Я думаю, що існують досить ініціативні офіцери і службовці в Генеральному штабі, в Міністерстві оборони, які можуть сформулювати завдання і запропонувати нестандартні прийоми і способи дій – для колишнього радянського розуміння. І не тільки запропонувати, але й реалізувати.

Взагалі, я б хотів сказати, що дуже багато речей, на мій погляд, у нас відбувається не так, як би хотілося. Тому що в нашій ментальності, в нашій військовій культурі дуже багато з минулого. Ми перейшли в нову суспільно-політичну формацію – ліберальну демократію, ринкову економіку, – але люди часто продовжують мислити старими категоріями, старими підходами.

Вертикально-орієнтована командно-адміністративна система. Грубо кажучи, “виконуй наказ і закрий рот”. З іншого боку, ситуація вимагає більше горизонтального способу комунікацій, отримання зворотного зв’язку. Бо якщо система буде працювати тільки зверху вниз, вона не буде знати реальну ситуацію. Тоді не буде затребувана ініціатива і зворотний зв’язок.

Безумовно, це і питання лідерства, зовсім іншої системи побудови комунікації і відносин між верхніми, середніми і нижніми ланками. Це в тому числі і скорочення так званої владної дистанції, командної дистанції. Вона досить велика, і це теж є проблемою. З досвіду конфліктів минулого – війни у ​​В’єтнамі, в Індокитаї, на Близькому Сході, в Ізраїлі – там, де існує коротка командна дистанція в системі збройних сил, там більш ефективно вирішуються завдання, там затребувана ініціатива, там делегуються повноваження. Тому що існує взаємна повага і довіра. Це ключові речі.

Звичайно, існує багато аспектів, які пов’язані з питаннями морально-психологічного стану і мотивації. Питання озброєння і техніки, питання кращої підготовки особового складу, використання тренажерних систем. Ні для кого не секрет, що в Російській Федерації дуже активно використовуються тренажери, сучасні симулятори. Це те, що дійсно має допомогти вистояти в цій війні і виграти – технології, морально-психологічний стан і краща підготовка.

– Чи можуть у вирішенні цих проблем допомогти кадрові перестановки?

-Безумовно. На жаль, система продовжує витісняти людей думаючих, людей ініціативних, людей світового рівня, людей з унікальним досвідом з точки зору служби і в Збройних силах України, і в штабах країн НАТО. У цьому, на мій погляд, велика проблема.

Я не раз пропонував більше давати можливості займати ключові посади тим людям, які отримали західну освіту. У нас виходить нонсенс: ми, з одного боку, говоримо про те, що Україна рухається до Європи, підписано Угоду про асоціацію, йде зближення з НАТО, але з іншого боку, на жаль, відбуваються якісь дивні речі, коли люди, які мають менталітет, які дозволяють ці зміни реалізувати, не затребувані. Система їх або знищує, або нівелює.

Ще один аспект, на який я б звернув увагу – інститут західних радників. Є дуже грамотні, дуже підготовлені, з величезним службовим і життєвим досвідом радники, але часто досвід їх не використовується, хоча вони пропонують дуже глибокі, дуже серйозні речі, які дійсно необхідні нашій країні, щоб вирватися з цього кола бюрократії, корупції, радянського минулого і піти вперед у своєму розвитку.

Такі люди існують у нас, всередині Міністерства оборони, Збройних сил.

– 20 квітня на полігоні у Львівській області почалися спільні навчання Україна-НАТО. Як ви розцінюєте цю подію? Чи можна говорити про те, що завдяки таким навчанням українська армія отримує можливість підвищити свою боєздатність?

Вчення Fearless Guardian-2015 – дуже серйозні навчання, вони реалізовані в рамках рішення Верховної Ради щодо допуску підрозділів іноземних держав на територію України та відповідного Указу Президента України. На мій погляд, це важливий етап.

Хотів би звернути увагу, що дуже багато подібних навчань відбувалося в минулому, і досвід накопичений дуже великий. І ці навчання теж дозволяють поліпшити підготовку особового складу, підготовку підрозділів, тактичних штабів і так далі. На мій погляд, це “стандарти перемагати”. Дуже важливо потім використовувати цей досвід не локально, а поширити його для всіх Збройних сил, щоб на базі цих навчань були підготовлені інструктори, щоб була побудована мережева система розширення цього досвіду і надалі його використання його саме для того, щоб перемагати. Це дуже важливо.

А те, що вони дійсно ефективні для підготовки тих підрозділів, які в них беруть участь, у мене сумнівів немає.

– Тобто українські військовослужбовці, які беруть участь у навчаннях, сьогодні ніяк не передають цей досвід далі?

– Так, на жаль, часто було раніше. Хотілося б не допустити повторення цих помилок. Я б рекомендував звернути особливу увагу, щоб на цих навчаннях був інструкторський персонал, який потім буде будувати мережу, необхідну для того щоб розвивати цю систему і передавати найпотрібніше, найважливіше, саме ефективне іншим підрозділам і частинам.

Хотілося б, щоб цей досвід був поширений в Міністерстві оборони, у Збройних силах, щоб існувала взаємодія міністерств і відомств в інтересах оборони. Не конкуренція, а взаємодія.

– Обивателям здається, що надання Україні летальної зброї вирішить всі наші проблеми на Донбасі. Чи так це?

– Я б розглядав цю тему в декількох аспектах. Так, безумовно, допомога озброєнням, на мій погляд, для нас важлива. Але питання – яким озброєнням. Мова йде про оборонну зброю, яка дозволяє зберегти життя наших солдатів і офіцерів, зберегти життя цивільного населення. Багато говорять про систему протитанкового озброєння Javelin. Це захисне озброєння, яке дозволяє захистити від атак, від наступальних дій супротивника. Тут потрібно проводити дуже чіткі лінії. Так, таке озброєння нам необхідно.

З іншого боку, я хотів би звернути увагу на те, що у нас в Україні існують величезні можливості, на жаль, часто нереалізовані, щоб виробляти сучасне озброєння, сучасні системи, будувати бойові системи. Я покладаю великі надії на законопроект про державно-приватне партнерство, який знаходиться у Верховній Раді. Це дуже важливий закон, тому що за своєю суттю, за своїм духом він переводить державно-приватні взаємини в площину взаємної довіри і взаємної поваги. Дуже важливо, щоб енергія громадянського суспільства, величезна енергія приватного сектора була використана найбільш ефективно.

– Чи згодні ви з тим, що відновлення контролю над ділянкою державного кордону з Росією набагато полегшило б завдання української армії на Донбасі? Чи існує сьогодні варіант перекриття кордону?

– Як фізично це зробити? Чесно кажучи, побудова ліній Мажино, ліній Маннергейма і так далі … Досвід показує, що це ніколи нікого не захищало. Згадаймо навіть Першу і Другу світову війну. Всі ці оборонні споруди не стояли навіть декількох днів. Це, звичайно, величезне вкладення грошових коштів; це, безумовно, фортифікація в класичній військовій науці. Але досвід свідчить, що ці стіни не захищали. Всі питання війни і миру вирішували техніка, технологія, люди. Я б в сучасних умовах додав сюди технічну розвідку, яка дає можливість бачити, чути і розуміти, що робить інша сторона.

До речі, дуже цікавий момент для контролю, в тому числі якихось зон, меж, використання технічних засобів, які існують сьогодні. Просто потрібно створити національні засоби, які дозволяють поєднувати з цими високотехнологічними способами отримання інформації або створити такі засоби в Україні. Це не таке вже й дороге питання, як здається на перший погляд, але дуже ефективне.

– Про які саме кошти йдеться?

– Це безпілотні літальні системи, супутникові засоби отримання інформації та інше.

– Ви вважаєте, що досить суто візуального контролю над кордоном?

– По-перше, як у цій ситуації розташувати якісь контролюючі органи і структури? Я не знаю як це зробити. По-друге, так, прийняті відповідні рішення з побудови стін і так далі, але скільки потрібно часу сучасним засобам ураження, щоб подолати цю стіну? А ось дистанційні засоби контролю дозволяють отримувати інформацію про те, що там відбувається – з цим боротися складніше.

Тобто, знову ж таки, мова про використання сучасних технологій – найбільш розумним і найбільш ефективним чином.

Якщо зіставити вартість побудови стін і так далі і вартість створення технологічних способів отримання інформації, то, я думаю, що вони будуть співставні.

– На початку прес-конференції ви сказали про те, що активізація дій противника на Донбасі може статися “в самий невідповідний момент”. Чи можуть травневі свята стати таким невідповідним моментом?

– Враховуючи ті заходи, які проводяться в Російській Федерації, тобто 70-річчя Перемоги, я не думаю, що до цього можливі якісь активні дії. А після цього – швидше за все, так. Але це питання прогнозування, яким повинні займатися в Генеральному штабі і в структурах, які за це відповідають.

Якщо дивитися на індикатори ескалації, то ризик цього зростає після 9 травня. Ризики, які існують і які нарощуються, активуються – це ті індикатори, на які потрібно звертати увагу. І не просто звертати увагу, а адекватно реагувати.

– Чи вміємо ми сьогодні адекватно реагувати на такі загрози?

– Це риторичне запитання. Я б розділив політику і військові дії. Існує оперативне поле оперативного вирішення завдань, в які не повинна втручатися політика. Так, звичайно, дії Збройних сил – це продовження політики. Але зверніть увагу: іншими засобами. Якщо мова йде про інші засоби, то вони повинні працювати там. Політика повинна визначати якийсь формат до певної межі. Оперативні завдання і тактичні завдання повинні вирішуватися тими людьми, які за це несуть відповідальність.

– Ваш прогноз з приводу повномасштабного вторгнення російських регулярних військ на територію України.

– На мій погляд, ця гібридна війна – два кроки вперед, один крок назад з використанням закритих, прикритих формацій, тобто з використанням сил глибинних спеціальних операцій, з використанням можливостей впливу і різних закритих механізмів дії – буде продовжуватися.

Такі потайливі форми і способи створюватимуть умови для руху вперед наземних та інших військ.

– Тобто про відверте вторгненні говорити не можна?

– Відкрите вторгнення вже відбулося. Ми знаємо, що російські війська присутні на території України, була окупація Криму і так далі. Інтенсивність цього вторгнення, інтенсивність інтервенції може наростати. У якій формі – це предмет аналізу.

Давайте подивимося на ситуацію абстрактно. Збільшення інтенсивності дій, активності в певних районах і зонах. Якщо проаналізувати досвід попередніх воєн, то, як правило ця інтенсивність збільшувалася для того щоб виявити слабкі місця, щоб проводити розвідку боєм. Навіщо? Як правило, це проводиться за 2-3 тижні до якихось більш важливих, більш активних дій.

Завжди ці речі пов’язані між собою. Не може бути організована трата людського ресурсу, засобів, озброєння, боєприпасів, величезної кількості грошей просто заради того, щоб воно було. Це завжди має якусь мету і ця мета завжди повинна аналізуватися.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Published by

UA-News

Усі цікаві новини

напишіть ваш коментар