Завтра валютний міжбанк почне працювати за новими правилами: НБУ відмовляється від індикативного курсу. ПравдаUA запитала банкірів, як це вплине на курс гривні.
Про відмову від індикативного курсу глава НБУ Валерія Гонтарєва оголосила в понеділок на зустрічі з менеджерами 40 найбільших банків. «Ми виступаємо за перехід до ринкових механізмів курсоутворення, – цитує прес-служба НБУ Гонтарєву. – Також ми хочемо, щоб на ринку був єдиний і ефективний курс».
Гіпотетично це означає, що банки не будуть імітувати торги по 16 гривень за долар, офіційні та неофіційні курси на міжбанку вирівняються, офіційний курс НБУ прийде у відповідність з ринковим, обмінні пункти банків виставлять курси, близькі до реальності. Так чи буде насправді?
Ми звернулися за роз’ясненнями в НБУ, але там сказали, що зможуть надати коментарі тільки в четвер.
Банкіри теж поки не отримали жодних роз’яснень з новими правилами роботи на міжбанку. Вони погодилися висловити свої очікування від цього рішення тільки анонімно. Гонтарева ще минулого тижня особисто просила бути стриманими у висловлюваннях про курс.
У понеділок в НБУ була щотижнева нарада з представниками банків. Там повідомили, що з четверга скасовується індикатив. З приводу аукціонів питання залишається відкритим. НБУ поки не надав жодної нормативної бази, тому залишається гадати на кавовій гущі. Ймовірно, днями НБУ підніме офіційний курс до рівня міжбанку. Слід очікувати зростання котирувань міжбанку до рівня 24-25 гривень за долар. Зараз всі учасники ринку чекають якісь документи від регулятора.
Спред на чорному ринку скоротиться, щоб залучити більше клієнтів. Чи стане чорний ринок менше? Не варто забувати, що діє 2% -й збір до ПФ при купівлі валюти через касу банку та обмеження в 3000 гривень на одного клієнта. Котирування в касах банку будуть в межах ринкових і велика частина клієнтів відразу побіжить скуповувати валюту, що підштовхне курс знову вгору. Розраховувати на те, що експортери стануть у великих обсягах заводити виручку, теж не варто, у багатьох банках існує відкладений попит, який обов’язково вистрілить.
У теорії, з четверга банки будуть встановлювати комерційний курс, виходячи з котирувань міжбанку.
Якщо ринок не обмежуватимуть, наприклад, дзвінками і т.п., курс може вийти на рівень 22-23 гривні за долар. Який реальний ефект дасть цей режим, побачимо.
Нам НБУ в деталях нічого не пояснив, були проговорено лише загальні принципи. Чекаємо постанови або листи.
Мої відчуття – легше жити не стане. Однозначно курс долара підросте. Консенсус-прогноз від банкірів, з якими я спілкуюся: долар коштуватиме 20-21 гривню.
Коли курс тримають, а потім відпускають – він спочатку вистрілює, потім відкочується. Після цього приходить стабілізація. Такий сценарій ми можемо побачити.
Є відкладений попит на долар. Є ризик, що після відома всіх курсів в один, імпортери виставлять всі свої заявки. Тоді курс долара ще виросте. Але якщо експортери стануть ховати менше валютної виручки та заведуть її в Україну, то буде більше продавців і курс може знизитися. Та й для імпортерів курс може виявитися завищеними й економічно недоцільним для їхніх операцій. Звуження попиту від імпортерів і збільшення пропозиції від експортерів дасть можливість зміцнитися гривні.
Технічно банкам з єдиним курсом буде працювати набагато простіше, але треба розуміти, що зі зростанням курсу загострюються старі проблеми. Наприклад, проблема валютних кредитів і необхідність доформувати у великих обсягах резерви під валютні кредити.
НБУ хоче зробити один курс, щоб прибрати тіньовий ринок. Ідея правильна, але реалізована вона буде, думаю, на 30-40%. У першу чергу потрібно прибрати агентські обмінні пункти, щоб контролювати всі готівкові операції. Ці пункти – посередник між банками і чорним ринком. Прибравши його, ми зменшимо чорний ринок. НБУ вже заявляв про бажання позбутися «агентів».
Чорний ринок нікуди з четверга не дінеться. Він закриється, коли долара в банках буде більше, ніж на чорному ринку. Але в банки долар не завезли, і не варто забувати про 2% збір до ПФ.
Після скасування індикативного курсу Гонтарева повинна прийняти рішення про викуп на позицію НБУ всій приходить в країні валюти, а це близько $ 5 млрд на місяць. Гонтарева минулого тижня обговорювала з банками цю ініціативу, але поки не підтвердила її.
Прихована експортна виручка не повернеться в Україну, – немає довіри. Експортери укладають контракти за межами України.
Ми зайшли в точку рівноваги – 21 гривня. Якщо Гонтарєва відчує достатню силу – вона буде гнати курс до 17 гривень. Таким він закладений в бюджет.
Олександр Жолудь, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень
Рух до єдиного курсу – це позитив для економіки. Це має додатково стимулювати експортерів заводити виручку, імпортери отримають можливість купити цю валюту на прозорих умовах. Це має прибрати можливості корупції на заробітку від різниці курсів.
Досить імовірно, що разом з відмовою від індикативного курсу буде оголошено і про те, що ми отримаємо додаткове фінансування від МВФ. Це дасть сигнал ринку, що у НБУ будуть додаткові можливості для інтервенцій.
Не можна говорити, що курс може залишитися на 21-22 гривнях, так як зміниться пропозиція валюти.
Думаю, НБУ домовиться з комерційними банками, щоб ті викидали не всі свої заявки на міжбанк (є відкладений попит), а пред’являли їх поступово – протягом декількох тижнів.
Я не думаю, що НБУ буде міняти формулу визначення офіційного курсу. На сьогодні у нас курс встановлюється за результатами торгів на 14:00, він і далі буде встановлюватися таким чином. У найближчі дні офіційний курс гривні продовжить слабшати.
Банківські обмінники теж повинні підтягти курси до ринкових. Обсяги чорного ринку повинні істотно скоротитися.
Не виключено, що через півроку, коли закінчиться опалювальний сезон і знизиться ціна на газ, а також, можливо, виростуть доходи від експорту в літні місяці, що зазвичай відбувається, – ситуація стабілізується. …
Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк блокує постанову Кабміну, яка забирає в олігарха Ігоря Коломойського право занижувати ціну на нафту.
Про це пише у мережі депутат від фракції БПП Сергій Лещенко.
“Яценюк продовжує розкривати себе як агента Коломойського. Мета – зупинити нові правила, за якими “Укрнафта” більше не матиме 15-відсоткову знижку на стартову ціну на аукціонах з продажу нафти”, – пише Лещенко.
Як відомо, цієї середи Кабмін ухвалив постанову, якою ця знижка знімалася.
“Зауважень до постанови не було ні в кого з міністрів, у тому числі в міністра юстиції Павла Петренка”, зазначає депутат.
Водночас, за словами Лещенка, в п’ятницю ввечері до Міністерства палива та енергетики прийшли зауваження від Мінюсту – які фактично блокують підготовку документу для підписання Яценюком.
“А цинізм у тому, що, блокуючи в кулуарному режимі постанову, в публічній площині Яценюк продовжує піаритися і вимагає… якнайшвидше подати йому документ на підпис”, – зазначає депутат.
“Майже одночасно із зауваженнями Мінюсту, о 18:01 (!) на сайті Кабміну вийшло відповідне повідомлення, де Яценюк вимагає “оформити відповідно до регламентних вимог і невідкладно подати на підпис главі уряду”, бо “в Секретаріаті Кабінету Міністрів станом на вечір 23 січня належним чином оформленого проекту постанови наразі немає”, – пише Лещенко.
“Її і не може бути, бо ввечері 23 січня підконтрольний Яценюку Мінюст вніс заперечення на постанову. Заради чого це все? Щоб на запланованому на 31 січня аукціоні “Укрнафта” передала фірмам Коломойського нафту з 15-відсотковим дисконтом. На “продаж” планують виставити 500 тисяч тонн, економія для Коломойського – десь 22 мільйони доларів. Тобто майже півмільярда гривень! А ви кажете, що в державі немає грошей на сніданки школярам?”, – обурюється він.
Україна стоїть на порозі масштабної олігархічної війни. Віктор Пінчук викликає в суд Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова, оскаржуючи їх права на великий металургійний комбінат, половина якого сьогодні належить Ринату Ахметову.
Багато в чому схожий процес між Борисом Березовським і Романом Абрамовичем в 2011-2012 року увійшов в історію як “процес століття”. Завдяки протистоянню олігархів громада дізналася про найдрібніші подробиці корупції, зради і брехні в російському бізнесі часів первинного накопичення капіталу. А для Березовського поразка закінчилася наглою смертю у ванній кімнаті свого лондонського палацу.
Подібне чекає і українців. Розгляд між Пінчуком і Коломойським буде проходити у Високому суді правосуддя в Лондоні, але відлуння судових дебатів незабаром буде чутно і в Києві. За словами людей, близьких до протистояння бізнесменів, таких великомасштабних інформаційних війн Україна ще не знала.
І судячи з документів, які сторони передали в суд, компромісу у цій війні шукати ніхто не буде. На кону стоять не тільки мільярди доларів, але і ділова репутація учасників процесу і можливість подальшого перегляду прав власності на інші великі активи.
Медіа-холдинги Віктора Пінчука та Ігоря Коломойського вже зараз готуються до взаємного знищення реноме своїх власників. Сьогодні представники обох бізнес-груп активно збирають будь-яку інформацію про події навколо приватизації великих металургійних активів в 1997-2007 роках. Окремі з них навіть використовують у своїх цілях шпигунство проти журналістів, які пишуть на цю тему.
Втім, вже зараз в матеріалах справи Віктор Пінчук, Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов розкрили достатній пласт інформації, яка теоретично здатна привести до перегляду результатів приватизації і масштабного переділу власності.
Багато чого з того, що повідомили олігархи суду, було відомо і раніше. Але тепер це вже не просто чутки і домисли, а офіційні версії реальності, спираючись на які Віктор Пінчук та Ігор Коломойський публічно будуть звинувачувати один одного в несумлінності, “кидалово”, корупції і використанні політичних важелів у своїх бізнес-інтересах.
Коротенько фабула спору виглядає так. Віктор Пінчук стверджує, що восени 2004 року він передав групі “Приват” 130 млн. доларів на покупку у держави великого металургійного підприємства. Але після приватизації комбінату приватівці відмовилися передати йому належний пакет акцій.
Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов категорично заперечують – і факт отримання грошей, і які-небудь домовленості з Віктором Пінчуком про акції підприємства. За їхньою версією, вони домовлялися про переділ комбінату не з Пінчуком, а з Рінатом Ахметовим.
Претензії Пінчука вони пояснюють його переконанням, що власники комбінату повинні розплатитися з ним – як з зятем президента – за підпис Кучми під законом про приватизацію у 2004 році.
У нашому розпорядженні опинився позов Віктора Пінчука у Високий суд правосуддя в Лондоні і відповідні письмові роз’яснення Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова. У першій частині ми викладемо лише короткий переказ версій обох сторін.
Суперечка між олігархами розгорілася навколо найбільшого в Україні підприємства з видобутку залізної руди підземним способом – Криворізького залізорудного комбінату (КЗРК).
До 2004 року комбінат входив до складу державного підприємства Укррудпром. В результаті приватизації в серпні 2004 року КЗРК був проданий компанії “Солайм”, що входить в так звану групу “Приват” Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова.
На сьогоднішній день комбінат належить кіпрській компанії Starmill Limited, якою на партнерських засадах керують група Ріната Ахметова та Ігоря Коломойського.
Віктор Пінчук натомість стверджує, що в серпні 2004 року Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов купили КЗРК не для себе, а в його, Пінчука, інтересах.
Claim Form And Particulars
За його словами, за місяць до приватизації він бачився з “приватівцями” в Ялті, і в присутності Ріната Ахметова і братів Суркісів домовився з ними, що покриє витрати на купівлю комбінату, а після аукціону Коломойський і Боголюбов передадуть КЗРК у його власність.
Далі, каже Пінчук, Коломойський і Боголюбов дійсно купили КЗРК, і на перший час навіть призначили його людей керівниками комбінату.
А коли справа дійшла до повернення підприємства Пінчуку, “приватівці” повідомили, що всіма акціями КЗРК володіє якась компанія Alcross на Британських Віргінських островах, купивши яку Пінчук стане повноправним власником активу.
Віктор Пінчук нібито повірив, але, заплативши 143 мільйонів доларів за Alcross, виявив, що це підставна компанія-пустишка. Коли махінація виявилася, “приватівці” запропонували Пінчуку нову угоду: власник “Інтерпайпу” отримає комбінат, якщо погодиться створити спільно з групою “Приват” Феросплавний холдинг і передасть в його управління свою частку в Нікопольському заводі феросплавів (НЗФ).
На той момент Коломойський і Боголюбов вже контролювали левову частку виробництва феросплавів в країні, але створення повноцінної монополії “заважали” 73% акцій Пінчука в Нікопольському заводі феросплавів.
Віктор Пінчук знову погодився на угоду з “Приватом”. Але з умовою, що її учасниками стануть лідери російської фінансово-промислової групи “Лужники” – Олександр Бабаков та Михайло Воєводін. По суті, “лужниковці” повинні були стати гарантом домовленостей між Віктором Пінчуком і Ігорем Коломойським.
В результаті, після довгих переговорів сторони домовилися, що засновниками Феросплавного холдингу стануть група “Приват” (50%), Віктор Пінчук (30%) і “лужниковці” (20%).
За умовами операції, крім об’єднання феросплавних активів і повернення КЗРК Пінчуку, сторони повинні були відшкодувати один одному збитки: Пінчук повинен був виплатити “Привату” дивіденди за акціями НЗФ, а Коломойський і Боголюбов – прибуток від роботи КЗРК за весь час володіння комбінатом.
Незабаром основні умови угоди були виконані. Пінчук передав загальній компанії свої акції в НЗФ, а група “Приват” – всі свої активи в інших феросплавних заводах. Феросплавний холдинг був створений.
Залишалося виконати лише останній пункт – що стосується виплати боргів. Але, як стверджує Пінчук, Коломойський і Боголюбов не захотіли затвердити порядок погашення боргів, і, оскільки формально угода не була закрита, акції КЗРК так і залишилися у володінні групи “Приват”.
Далі конфлікт вийшов за межі двох сторін. Згідно з позовом Пінчука, в липні 2007 року Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов продали 50% своїх акцій в КЗРК Рінату Ахметову.
Лідери групи “Приват” у свою чергу заперечують практично всі ключові тези позову Віктора Пінчука.
Відповідь групи “Приват”
На відміну від Пінчука, який спирається на ділову сторону питання, Коломойський і Боголюбов описують політичний аспект подій, про які йдеться в позові.
Зокрема вони стверджують, що Віктор Пінчук мав значний вплив на органи влади завдяки шлюбу з дочкою президента Леоніда Кучми.
Як приклад використання Віктором Пінчуком свого впливу на органи державної влади, Коломойський наводить ситуацію навколо компанії Укрнафта, контрольний пакет акцій якої належав державі.
За словами Коломойського, у 2002 році Віктор Пінчук запропонував йому і Боголюбову укласти угоду: Пінчук допомагає призначити в керуючі органи потрібних “приватівцям” людей, в обмін на що Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов віддають йому половину прибутку Уркнафти і щомісяця перераховують 5 мільйонів доларів в якийсь “спеціальний фонд”.
При цьому Коломойський стверджує, що Пінчук не приховував, що цей фонд формувався для виборчої кампанії Леоніда Кучми, який готувався до третього терміну свого президентства.
За словами Коломойського, в цілому вони перерахували в цю виборчу касу 100 мільйонів доларів.
Суть версії групи “Приват” полягає в тому, що всі претензії Віктора Пінчука зводяться до того, що він як зять Леоніда Кучми мав право вимагати акції КЗРК в обмін на підписання президентом закону про приватизацію Укррудпрому.
При цьому Коломойський категорично заперечує будь-які домовленості про покупку акцій КЗРК на користь Віктора Пінчука. За його словами така угода була, але не з Пінчуком, а … з Рінатом Ахметовим, і стосувалося лише 50% акцій комбінату.
За словами Коломойського, в березні 2004 в Мілані він зустрівся з Ахметовим, і вони домовилися, що група “Приват” купить у держави акції КЗРК, а після приватизації передасть половину акцій комбінату Рінату Ахметову.
А через деякий час Рінат Ахметов скаржився Коломойському, що Віктор Пінчук загрожує скористатися своїм впливом і, якщо КЗРК не куплять на його користь, Кучма накладе вето на прийнятий парламентом закон про приватизацію Укррудпрому.
При цьому Коломойський не заперечує факту ялтинської зустрічі з Пінчуком. Обід в ресторані “Тифліс” був, каже Коломойський. Тоді Віктор Пінчук у присутності Ахметова і братів Суркісів дійсно піднімав питання про приватизацію КЗРК, але ніяких угод з цього приводу досягнуто не було. А той факт, що після приватизації, керівниками комбінату були призначені люди Віктора Пінчука, пояснюється не тим, що комбінат був куплений на користь Пінчука, а побоюваннями, що зять президента міг здійснювати на власників КЗРК тиск.
Всі подальші домовленості про передачу комбінату Пінчуку приватівці категорично заперечують. В тому числі, слова Пінчука про те, що під виглядом акцій КЗРК за 140 мільйонів доларів йому продали компанію-пустушку Alcross.
За словами Коломойського, Пінчук спочатку знав, що Alcross – це підставна компанія, і купував її тільки для того, щоб юридично оформити повернення частини боргів по іншому активу – Нікопольському заводу феросплавів (НЗФ).
Якщо вірити Ігорю Коломойському, НЗФ – ще один завод, щодо якого Віктор Пінчук використовував свій політичний вплив. За словами Коломойського, ще в 1999 році вони домовилися з Пінчуком, що всі куплені в держави акції НЗФ будуть поділені між ними порівну. Але Віктор Пінчук не виконав цю умову, в результаті чого “приватівці” виявилися міноритарними акціонерами заводу.
Після президентських виборів 2005 року у нової влади виникли питання до приватизації часів Кучми. Причому в своїх свідченнях Ігор Коломойський не приховує, що на той момент група “Приват” активно допомагала державі відсудити у Пінчука акції НЗФ, щоб у разі успіху, купити їх самим. Нагадаємо, на той момент главою уряду була Юлія Тимошенко.
Ігор Коломойський стверджує, що ідею про створення Феросплавного холдингу запропонував не він, а сам Віктор Пінчук у квітні 2006 року на зустрічі в Женеві. За словами Коломойського, Пінчук був стурбований тим, що Юлія Тимошенко може повторно стати прем’єр-міністром, і акції Пінчука в НЗФ остаточно перейдуть під контроль держави.
Коломойський визнає всі домовленості про створення Феросплавного холдингу і участь в цій угоді “лужниковців” Олександра Бабакова і Михайла Воєводіна. Але при цьому категорично заперечує, що в цих угодах як-небудь застерігалася можливість передачі Віктору Пінчуку акцій КЗРК.
Більше того, Коломойський звинувачує Пінчука в тому, що при створенні Феросплавного холдингу, власник “Інтерпайпу” порушив домовленості і не виплатив борги, стверджуючи, що вся документація по діяльності НЗФ була знищена.
Що важливо – згідно з показаннями Коломойського, 50% акцій КЗРК були передані Рінату Ахметову приблизно за місяць до початку переговорів про створення Феросплавного холдингу. Це трапилося 24 березня 2006 року, а не в липні 2007 року, як був упевнений Віктор Пінчук.
У заключній частині своїх свідчень Ігор Коломойський запевняє суд, що у Пінчука немає шансів довести свою правоту, оскільки, згідно з українським законодавством, він упустив час для подачі позову.
Згідно з Цивільним кодексом України, звернення до суду має надійти протягом трьох років з моменту, коли особа дізналася про порушення його прав та інтересів. Віктор Пінчук подав позов в березні 2013 року, а про продаж акцій КЗРК Рінату Ахметову він дізнався в липні 2007.
Віктор Пінчук просить британський суд змусити Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова визнати, що акції КЗРК перебували і перебувають у довірчому управлінні на його користь. А також відшкодувати весь збиток від володіння комбінатом групою “Приват”, у тому числі і весь прибуток, отриманий від роботи КЗРК за весь цей час. За словами джерел в оточенні Віктора Пінчука, у разі виграшу сума виплат, належних власнику “Інтерпайпу” може скласти від 800 мільйонів до 2,5 мільярдів доларів США.
Закулісні подробиці судового протистояння Віктора Пінчука та групи “Приват” у Лондоні представляють особливий інтерес. Про підгрунтя подій десятирічної давності, навколо яких йде судовий розгляд, а також ролі Рината Ахметова в конфлікті між Віктором Пінчуком і Ігорем Коломойським читайте вже найближчим часом.
Оскільки українська економіка буде переходити з російського ринку на європейський, їй доведеться пройти через серйозні випробування, які витримають далеко не всі галузі. Про це розповів старший економіст американського Інституту світової економіки Петерсона Андерс Аслунд.
Першою “жертвою” стане, на його думку, хімічна промисловість, левову частку якої контролює мільярдер Дмитро Фірташ. Основою процвітання цієї галузі завжди був дешевий російський газ. Неминуче підвищення цін на нього призведе до вимирання хімпрому, вважає Аслунд.
Минулого року підприємства Фірташа купували газ у Росії за ціною $ 220 за 1 тис. кубометрів. Якщо купувати газ за низькою ціною підприємства хімпрому не зможуть, доведеться підвищувати ціни на кінцеву продукцію – хімічні добрива. Ефективно конкурувати за ціною вони не зможуть, оскільки самі підприємства – старі.
“Якщо дешевого газу з Росії не буде, їх потрібно буде модернізувати. Але хімпром все одно навряд чи виживе”, – каже Аслунд.
Веселіші перспективи він малює металургійній галузі: вона виживе і буде розвиватися, для чого є всі умови – вугілля, руда, виробнича культура, інженери і морські порти. Крім того, у цій сфері була проведена певна модернирзация.
“Два заводи вже модернізовані – Інтерпайп Сталь Віктора Пінчука у Дніпропетровську – він споживає дуже мало енергії, а також металургійний комбінат корпорації Індустріальний союз Донбасу (співвласник – Сергій Тарута) в Алчевську, – каже Аслунд. – Ахметов зрозумів, що немає сенсу модернізувати заводи, поки ціна на газ низька. Якщо зросте ціна, Ахметов теж модернізує свої заводи”.
Під питанням, на думку економіста, зараз стоїть майбутнє українського машинобудування, оскільки український військово-промисловий комплекс, на який припадала значна частина цієї галузі, завжди був глибоко інтегрований в російський ВПК.
“Якщо подивитися на експорт України, то 35% експорту – це машинобудування. Майже все це – зброя, але не цілісна, а компоненти, – каже Аслунд. – Я не знаю, що буде з цим, але думаю, що нічого хорошого”.
У числі ніш, які Україна може зайняти в структурі європейської економіки, найбільш перспективною Аслунд вважає сільське господарство. “Цього року в Україні буде найбільший урожай в історії, навіть незважаючи на те, що йде війна”, – говорить він.
Експерт вважає, що Україна може піти шляхом Данії, яка спочатку розвивалася як сільськогосподарська країна, а потім на базі сільського господарства розвинулися інші галузі.
Індустрією №2 Аслунд вважає для України IT-сектор – українські програмісти та інженери стануть вагомим джерелом прибутку для країни.
При цьому економіст вважає, що в найближчій перспективі Україна цілком може розраховувати на іноземні інвестиції. “Європейський ринок зараз відкритий. Складно сказати, що буде в Україні, але це точно буде сучасна промисловість і виробництво”.
За оцінками Аслунда, в 2015 році Україні знадобиться $15-20 млрд додаткового фінансування крім грошей МВФ. Ці гроші прийдуть з ЄС, США і частково з Японії, вважає він.
“Але її (допомоги – ред.) не буде, якщо Україна не почне самостійно щось робити”, – попереджає економіст.
В кінці минулого року Андрес Аслунд описав найбільш ймовірні сценарії розвитку української економіки. При песимістичному прогнозі – обвал гривні до 45 грн за долар, інфляція на рівні 100%, відсутність міжнародної фінансової допомоги МВФ, повний хаос і вторгнення Росії. Вдалим варіантом він вважає нетривалий спад, а потім – стрімке зростання приблизно на 6% у рік.
Трудовий колектив дочірнього підприємства ПрикарпатЗахідтранс у складі понад 1300 осіб в понеділок, 29 грудня, вийшов на “масові акції протесту проти рейдерського захоплення підприємства”. Про це йдеться в повідомленні прес-служби ДП ПрикарпатЗахідтранс.
За інформацією прес-служби, захоплення відбувається протягом останніх двох тижнів за активної участі вищих посадових осіб держави.
Акції протесту працівників відбуваються у Києві перед головними адміністративними будівлями столиці, а також у Рівному, де, власне, відбуваються спроби фізичного захоплення приміщень компанії невідомими людьми за підтримки підрозділів міліції.
“Уже кілька тижнів всі працівники нашого підприємства живуть зі страхом за свою подальшу долю. Ми бачимо, як рейдери, використовуючи незаконні рішення судів, намагаються відібрати у людей роботу, залишити більше 1300 сімей без засобів до існування. Ми вже оскаржимо ці рішення в касації. все що ми хочемо – чесно працювати, жити за законом. Вся країна бачила, як припинили свою роботу нафтові компанії в Одесі, Василькові та Херсоні. Очевидно, хтось вирішив, що ми повинні бути наступними”, – заявив керівник підприємства Чаба Кемпл.
Працівники держпідприємства висувають три основні вимоги: зупинити рейдерське захоплення підприємства людьми в погонах; дочекатися рішення Вищого господарського суду за касаційною скаргою, яку подало підприємство; зупинити втручання держави в роботу підприємства.
У прес-релізі компанії також зазначено, що два дні тому 30 озброєних молодих людей захопили станцію з перекачування нафти іншого підприємства, Укртранснафти, посилаючись на рішення Рівненського суду про передачу нафтопродуктопроводу ПрикарпатЗахідтранс у власність Фонду держмайна.
“Зрозумівши, що помилилися станцією, нападники намагалися сховатися, проте 15 осіб були затримані міліцією за планом Перехоплення”, – зазначено в повідомленні компанії.
Автори прес-релізу стверджують, що їм відомо про фігурування в показаннях затриманого народного депутата з провладної коаліції, ім’я якого не розголошується в інтересах слідства.
“Тиждень тому цей же нафтопродуктопровід намагалося забрати у своє управління дочірнє підприємство Міністерства енергетики ДП Понпей, яке разом з іншим дочірнім підприємством Укртранснафтопродукт протягом останніх місяців було задіяне в захопленнях Одеського НПЗ, Васильківської нафтобази та Херсонського нафтоперевалочного комплексу”, – йдеться в прес-релізі.
Дочірнє підприємство ПрикарпатЗахідтранс – єдине в Україні підприємство, яке транспортує світлі нафтопродукти трубопроводом. 100% активів ДП належить Російській Федерації.
Транзит російських світлих нафтопродуктів здійснюється по території Житомирської, Рівненської, Тернопільської, Львівської, Закарпатської областей України. …
Обсяги кредитування як фізичних, так і юросіб падають. Обсяг коштів клієнтів в національній валюті у листопаді 2014 року скоротився на 1,4% до 362,9 млрд грн, а загальне скорочення з початку року склало 14,1%. Портфель коштів в іноземній валюті з початку року скоротився на 29,6% до 21,7 млрд доларів. Про це свідчать дані аналітичного огляду основних трендів в економіці, фінансового і фондового ринку, підготовленого фахівцями.
За інформацією банків, знижуються обсяги кредитування: в листопаді 2014 року зафіксовано скорочення залишків за кредитами, наданими в національній валюті, на 1,3% (9,5% з початку року) до 540,3 млрд грн. Це відбулося за рахунок скорочення залишків за кредитами, наданими як щодо юридичних осіб (на 1,1%, 9,3% з початку року, – до 430,9 млрд грн, так і щодо фізосіб (на 2,2%, 10,2% з початку року, до 109,4 млрд грн). Залишки за кредитами в іноземній валюті зменшилися за місяць на 4,9% (17,9% з початку року) до 31,6 млрд грн.
При цьому, як зазначив заступник голови правління з корпоративного бізнесу банку Петро Кравченя, великі підприємства намагаються лонгувати раніше видані кредити через складну макроекономічну ситуацію. “І великий, і малий бізнес дуже гостро реагують на поточну економічну ситуацію. Ми розуміємо, що дійсно важко зараз всім. Якщо раніше базові процентні ставки за кредитами в національній валюті становили 17-19% річних, то зараз мова йде вже про 23-25%. Деякі банки намагаються йти назустріч своїм клієнтам і реструктуризувати заборгованість”, – сказав він.
Нагадаємо, раніше аналітики прогнозували рекордні неповернення валютних кредитів в Україні – до 4 мільярдів доларів до кінця 2015 року. …
Бійці батальйону Дніпро, які раніше захопили Одеський нафтопереробний завод, зажадали у підприємства надати людей для вивезення нафтопродуктів. На територію заводу бійці підігнали три бензовози. Про це повідомив генеральний директор підприємства Василь Пономаренко.
За його словами, вранці бійці зажадали в охорони підприємства надати ключі від воріт і доступ до шлагбауму підприємства.
“Після відмови співробітників НПЗ бійці коломойського скрутили охорону, відкрили ворота, передали нам лист від слідчого Жуковської про те, щоб ми надали людей для сприяння в зливі нафтопродуктів”, – розповів Пономаренко. При цьому, за його словами, він не має такої можливості, оскільки на заводі зараз відсутні працівники – на підприємстві офіційно оголошений простій. Також завод відключений через борги від електроенергії.
Зараз на ОНПЗ підігнали три бензовози. Керівництво заводу викликало на місце правоохоронців, очікується прибуття слідчої групи.
Також гендиректор заводу звернувся до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з проханням провести перевірку на предмет того, чи законно перебувають на території НПЗ бійці батальйону Дніпро.
Як уже повідомлялося, 22 листопада 2014 року озброєні люди банди коломойського “приват” захопили Одеський НПЗ. Вторгнення почалося зі спроби співробітників компанії Укртранснафтопродукт оглянути резервуари із заарештованою раніше нафтою.
На думку адвоката підприємства Андрія Федура, метою захоплення є викрадення нафти з Одеського НПЗ на десятки мільйонів гривень.
11 грудня озброєні люди під прицілами автоматів змусили працівників Одеського НПЗ перекачати нафтопродукти на підприємство Синтез Ойл, яке належить банді “приват” коломойського і боголюбова.
З 16 грудня 2014 року керівництво заводу оголосило зупинку НПЗ до особливого розпорядження. …
Реалізацію іноземної валюти за заявками призупинили ще більше великих фінустанов.
Київські банки перестали продавати долари за попереднім замовленням, як це було раніше. Зокрема, цієї послуги немає у ПриватБанку, Укргазпромбанку і Фінанси і Кредит, які припинили продаж долари.
Немає іноземної валюти й у Дельта банку, де також встановили обмеження з видачі готівки на рівні 50 гривень на день, сказав адвокат Ростислав Кравець.
Як і в інших фінустановах, тут валюту можна купити тільки після того, як хтось здасть її в касу, повідомили представники банку.
Крім того, за словами Кравця, вже четвертий місяць не видають гроші і в банку Київ. “Так практично скрізь, навіть при отриманні коштів у гривнях в збанкрутілих банках”, – зазначив Кравець.
При цьому поки що долари можна замовити у відділеннях Райффайзен Банку Аваль – в еквіваленті на рівні 3 тисяч гривень, який раніше встановив Нацбанк.
За прогнозами експерта, ситуація на фінансовому ринку України буде тільки погіршуватися. “Можуть взагалі зупинити продаж валюти в банках – може бути все що завгодно, але подібні дії тільки підірвуть довіру як до банків, так і держави в цілому”, – сказав Кравець.
Як уже повідомлялося, ще на початку листопада було складно купити долар, який різко подорожчав, – киянам доводиться шукати валюту в десятках відділень протягом кількох днів. …
Порошенко – перший український Президент, який поєднує статус глави держави і власника бізнес-імперії. Ми з’ясували, як його активи переживають кризу і як втілюються в життя обіцянки про їхній продаж.
Президент-мільярдер – явище для нашого політичного життя свіже. Воно приваблює новизною, не встигло набриднути і стати звичним елементом ландшафту. Безумовно, попередники Петра Порошенка були людьми теж, прямо скажемо, забезпеченими.
Україна пережила правління президентів – покровителів олігархів, президента – тестя, брата або навіть батька успішного бізнесмена. Проте жоден з колишніх мешканців головного кабінету на Банковій не був олігархом сам, безпосередньо і прямо. І вже тим більше не приходив до влади за підсумками революції, що мала явне антиолігархічне забарвлення. Нехай навіть вулиця і говорила про засилля однієї бізнес-групи, чомусь виносячи за дужки інші.
Проте ось уже майже півроку країною керує офіційний власник великого бізнесу, хоча він і пообіцяв продати свої активи. Пам’ятаючи про інші невиконані обіцянки, ми вирішили поцікавитися, як ідуть справи з перетворенням у життя цієї. Слід зауважити, що завдання виявилося важче, ніж виглядало на перший погляд, і справа тут не в тому, що Порошенко тримає свій бізнес глибоко в тіні.
Багато з опитаних у процесі підготовки статті експертів та інвестиційних компаній під різними приводами відмовилися коментувати, здавалося б, виграшну тему, яка напевно приверне увагу читача. Виною тому, як видно, все та сама свіжість відчуттів – одна справа коментувати аспекти бізнесу, імовірно пов’язаного з президентськими родичами або спонсорами його кампанії, і зовсім інша – коли фігурантом статті є Сам.
Forbes дав Порошенкові шосту позицію в рейтингу українських товстосумів, оцінивши його активи у $ 1,3 млрд. Конституція України, втім, знижок на рейтинги не робить. 103-тя стаття Основного закону недвозначно наголошує, що президент країни не може займатися оплачуваною або підприємницькою діяльністю.
Вранці 26 травня, смакуючи переконливу перемогу на президентських виборах, Порошенко пообіцяв продати свої активи «відразу ж після цього», уклавши для цього контракт з інвестиційною компанією. «Відразу» настало наприкінці серпня, коли у ЗМІ з’явилася інформація про те, що продажем активів українського Президента займеться інвесткомпанія Rothschild. Виконавчий директор компанії Джованні Сальветті запевнив, що безпосередньо пошуки покупця розпочнуться ще до початку осені.
Єдиним активом, що належав Порошенкові і був проданий цього року, за нашими даними, став пакет акцій ДДЗ Енергоавтоматика, виробника акумуляторних батарей. Придбав його давній бізнес-партнер Президента Олег Зімін, який додав куплений актив до складу своєї Національної акумуляторної корпорації Іста. Зімін володіє бізнесом з виробництва запчастин для сільгосптехніки – Порошенко також раніше мав у ньому частку, однак продав її своєму партнеру.
Зімін – один з давніх бізнес-союзників Порошенка, які здійснюють управління його активами. У число таких союзників і партнерів входить батько чинного Президента Олексій Порошенко, а також депутат Київради Ігор Кононенко – армійський товариш глави держави.
Ігор Кононенко
Кононенко та Порошенко колись заснували першу корпорацію нинішнього Президента, Український промислово-інвестиційний концерн (зараз ліквідована). Сьогодні у кожного з них – свій інвестиційний фонд, інтереси яких переплітаються. Наприклад, фонд Кононенка ВІК володіє 25% акцій Пісківського заводу скловиробів, а контрольний пакет акцій підприємства належить фонду Порошенка Прайм Ессет Менеджмент.
Ще один давній партнер Порошенка – Олег Свинарчук. Саме йому ще у 2009 році майбутній Президент продав свою частку в корпорації Богдан, яка виготовляє автомобілі та автобуси. Пакет Порошенка перейшов Свинарчукові в обмін на борг у $100 млн і міноритарну частку Свинарчука в корпорації Roshen. Приводом для угоди стали фінансові проблеми Богдана під час кризи 2009-го.
Олег Свинарчук
Однак багато ЗМІ схильні вважати, що Порошенко досі має частку в цьому бізнесі. Структура власності Богдан Моторс вкрай заплутана, власниками виступають близько десятка компаній, які часто володіють акціями один одного через треті юрособи, хоча сліди присутності інтересів Порошенка у Богдані досі простежуються, стверджують ділові медіа. Втім, враховуючи загальну важку ситуацію в українському автомобілебудуванні, структура власності Богдана нині не є такою цікавою, як кілька років тому.
Борис Ложкін
Бізнес-партнером Порошенка був і Борис Ложкін, в медіа-холдингу якого кілька років мали частку компанії Президента. Зокрема, Порошенко і UMH співпрацювали з 2007 року, тоді бізнесмен передав в управління медіагрупі радіостанцію Радіо п’ять (пізніше перейменована у Ретро ФМ). А у 2011 році партнери спільно придбали Наше радіо в ірландської медіакомпанії Communicorp і KP Media – у засновника компанії Джеда Сандена. У 2013 році Ложкін консолідував активи свого холдингу і продав їх групі ВЕТЕК Сергія Курченка.
Сергій Курченко
Можливо, момент для продажу бізнесу зараз не найвдаліший – тотальна економічна криза не оминула і президентські активи. Більш-менш комфортно почувають себе хіба що аграрні підприємства Президента, контрольовані компанією Укрпромінвест-Агро. У їхнє число входить продовольча компанія Поділля, заступником генерального директора якої був старший син Порошенка Олексій, а також Група Агропродінвест, Зоря Поділля, Агрофірма Дніпроагролан, Мас-Агро, Агрофірма Іванківці.
Правда, не так давно Антимонопольний комітет дозволив купити понад 50% частки Зорі Поділля та Групи Агропродінвест компанії Агро-Центр (Київ). До цього, у 2011 році, цій самій компанії дозволили придбати частки понад 50% продовольчої компанії Поділля, Агрофірми Іванківці, Мас-Агро й Агрофірми Дніпроагролан. Але зараз даних, що дозволяють однозначно зробити висновок, що мова йде про зміну власника, а не про зміну вивіски, недостатньо.
З активами в інших областях було складніше – Севастопольський морський завод виявився заручником політики. У вересні кримська влада, не визнана Києвом, повідомила, що президентський фонд Прайм Ессет Кепітал виставив завод на продаж. Проводився процес інвентаризації, встановлення точної суми зобов’язань підприємства перед містом.
Різниця в підходах очевидна – Порошенко, принаймні, має можливість продати завод у Криму, притому, що активи держкомпаній або, наприклад, групи Приват Ігоря Коломойського були просто націоналізовані керівництвом анексованої автономії. Севморзавод, найвірогідніше, все таки буде проданий, вважає Віктор Лисицький, президент Асоціації суднобудівників Укрсудпром. Без замовлень Чорноморського флоту його функціонування, за словами суднобудівника, є просто недоцільним.
Не зовсім зрозуміла доля і розташованого в столиці заводу Ленінська кузня, дохід якого у 2013 році склав 133 млн грн. Вірніше, незрозуміла його сфера діяльності. Наприклад, на офіційному сайті заводу зазначається, що він виробляє судна, металоконструкції і навіть гранатомети. Але ось Лисицький каже, що судна, нехай навіть і невеликої водотоннажності – 1 тис. т, поки що не виготовляють, бо немає замовника. Він наголошує, що підприємство, як і вся суднобудівна галузь, потребує реформування, на чому наполягав і сам Порошенко під час перебування депутатом від опозиції.
Не надто добре почувається і корпорація Roshen, яка займає 20-те місце в рейтингу Candy Industry Top 100. Материнська структура в цьому бізнесі – ТОВ Центрально-Європейська кондитерська компанія (ЦЄКК). Їй належить дочірнє підприємство Кондитерська корпорація Roshen, яку очолює В’ячеслав Москалевський, ще один бізнес-партнер Порошенка. Ці дві компанії володіють акціями чотирьох українських кондитерських фабрик. Також у Roshen входять Липецька фабрика в Росії, Клайпедська у Литві і компанія Bonbonetti Choco Kft. в Угорщині.
В’ячеслав Москалевський
Погіршення відносин з Росією не тільки відбилося на діяльності Липецької фабрики, але й зробило її об’єктом підвищеної уваги громадськості та ЗМІ. Інтерес цілком очевидний. З одного боку, лунають заяви про геополітичне зіткнення інтересів, протистоянні з РФ, з іншого – головнокомандувачу належить фабрика на російській території.
«Якщо враховувати, що в цілому експорт кондитерки з України скоротився на 65%, то, очевидно, корпорація Порошенка втратила в цьому році досить багато», – каже Олександр Охрименко, президент аналітичного центру. Нагадаємо, у 2013 році виручка кондитерських підприємств Президента склала $1 млрд.
Що стосується інших активів Порошенка, то за масштабом вони поступаються Roshen і провідних позицій у своїх сферах не займають. Наприклад, це Міжнародний інвестиційний банк, який, як і в минулому році, входить до четвертої групи банків за розміром активів. Банк від початку був створений під потреби бізнесу групи Порошенка, зазначають учасники ринку. «МІБ не приймає депозитів і не видає кредитів», – пояснює один з банкірів. В імперії Порошенка присутня також невелика страхова компанія Країна. Прайм Ессетс Кепітал належить ПАТ Спортивно-оздоровчий комплекс Монітор, який володіє спортивним клубом 5 елемент на Рибальському острові в Києві.
Даних, що свідчать про ознаки бурхливого зростання бізнес-імперії Порошенка, виявити не вдалося. Єдина подія, яку можна було спостерігати за останній час за участю Прайм Ессет Кепітал, – це отримання дозволу Антимонопольного комітету на купівлю акцій Київського заводу експериментальних конструкцій. «Інтереси у різних сферах у нього є, але такого помітного лобіювання немає. Якщо, наприклад, Коломойський заліз у військові замовлення повністю, то Порошенко у цих справах помічений не був», – зазначає Охріменко.
Хоча все може змінитися. Наприклад, ситуація в економіці стабілізується, та й привид переділу власності то зникає, то знову з’являється на обрії. Ймовірно, якщо такий переділ все таки станеться, активами може прирости і президентська імперія.
«Не варто скидати з рахунків сценарій, за якого Порошенко почне формувати новий холдинг, що поповниться активами, отриманими внаслідок приватизації, або які раніше належали іншим власникам, – заявив експерт, який побажав залишитися неназваним. – А поки що Порошенко приділяє більше уваги політиці, а не бізнесу. Що, враховуючи ситуацію в країні, цілком зрозуміло».
Кабінет міністрів підготував і опублікував на своєму порталі проект змін до Податкового кодексу.
Сільгоспвиробників пропонується віднести до окремої четвертої групи платників єдиного податку. До неї зможуть увійти ті виробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий період дорівнює або перевищує 75%.
Базою оподаткування залишиться нормативно-грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь або земель водного фонду з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного на 1 січня звітного року.
Основою для нарахування єдиного податку будуть дані державного земельного кадастру та/або державного реєстру прав на нерухоме майно.
Ставка податку буде залежати від типу земель, їх розташування і встановлюється як відсоток від нормативно-грошової оцінки: від 0,09% до 3%.
Спрощенці четвертої групи будуть самостійно обчислювати суму податку станом на 1 січня. Не пізніше 20 лютого вони повинні будуть подати податкову декларацію на поточний рік.
Податок потрібно буде платити щоквартально. У першому і в другому кварталах – по 10%, у третьому – 50%, в четвертому – 30%.
Операції з брухтом та відходами кольорових і чорних металів будуть звільнені від сплати ПДВ до 1 січня 2017
Податок не потрібно буде платити як при імпорті, так і при експорті.
Акциз на бензин підвищиться на 2% (4 євро/тонна) до 202 євро/тонна
Також буде введено акциз на скраплений природний газ (ЗПГ) у розмірі EUR6/тонна.
Ставка податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), що перевищують 10 мінімальних зарплат буде підвищена з 17% до 20%
Дохід до 10 мінімальних зарплат пропонується оподатковувати за колишньою ставкою – 15%.
Мінімальна зарплата за весь 2014 склала 12,18 тис. грн.
Ставка податку на пасивні доходи (проценти, інвестиційний прибуток та роялті) може бути підвищена з 15% до 20%
Може бути введений акцизний податок з кінцевих продажів через роздрібну торгову мережу підакцизних товарів: алкоголю, сигарет, палива
Ставка податку буде визначатись місцевими органами влади у розмірі від 2% до 5% від обсягів реалізації.
Уряд також запропонував ввести податок у розмірі 25 тис. грн на рік на розкішні автомобілі – з дизельним двигуном понад 2,5 тис. куб. см і з бензиновим двигуном об’ємом більше 3 тис. куб. см і вік яких не перевищує 5 років). …
