Category: Київ

Україна приймає закони для поліпшення бізнес-клімату і переконує Європу в тому, що сюди є сенс вкладати гроші. Але на практиці цивілізований європейський бізнес отримує культурний шок від правового хаосу і беззаконня української бізнес-середовища.

За останній рік найпопулярнішою темою для обговорення стала інвестиційна привабливість України. Про критичну необхідність залучення іноземного бізнесу регулярно говорить прем’єр-міністр, а парламент бореться за закони по дерегуляції та спрощення процедур. Інвестиційні конференції збираються по кілька разів на рік – там поважні і заможні люди переконують іноземців у великому бізнес-потенціалі України. Але за межами світу високих переговорів та фуршетів під кришталевими люстрами існує сувора українська реальність з жадібними чиновниками, неробством правоохоронних органів і злодійкуватим народом у провінції. І жодна конференція поки не в змозі цю реальність змінити. Це прекрасно ілюструє приклад австрійського фермера Томаса Бруннера, який вже встиг прославитися в колах аграріїв.

Томас Бруннер приїхав в Україну понад 10 років тому щоб очолити місцевий офіс компанії Henkel. В один прекрасний день, за словами Томаса, він встав перед вибором – повертатися в компанії в Австрії або починати свою справу в Україні. І він вирішив залишитися.

“Була пропозиція купити тут комплекс і почати потихеньку розвивати бізнес. Мені це сподобалося більше. Якийсь більший кайф є в Україні. Я відчував, що українці – мої: прості, товариські, життєрадісні. Я вирішив поміняти тепле місце в Києві чи Європі на веселе нервове підприємницьке місце директора”, – посміхається Бруннер.

Він та його родина в 2006 році купили непрацюючий тваринницький комплекс в Черкаській області, знайшли хорошу команду, орендували 1200 га землі і зайнялися спочатку рослинництвом. Бруннер стверджує, що достатньо успішно. У 2011 році вони вклали гроші, завезли обладнання та облаштували свинарники за останнім словом техніки. Техніку використовували як імпортну, так і українську – за словами Томаса, західна техніка не завжди виграє, так як вона дорожче, та й українські поля вимагають іншого підходу. Господарство починалося з 150 свиноматок, зараз їх близько 400.

Місцеві чиновники Бруннера хвалили – платять найбільшу середню зарплату в районі серед усіх сільгоспвиробників і 5,5% вартості паїв за оренду – забезпечити таку орендну плату нелегко, визнавали в районній адміністрації. До того ж сім’я Томаса почала підтримувати місцеву школу, футбольну команду, і на своєму прикладі показала, як зробити село комфортніше і красивіше.

До розведення свиней Бруннер підійшов дуже педантично. Він завіз виведені австрійськими генетиками породи, запросив консультанта з Німеччини. Саме цей консультант поділився з Бруннером теорією, що тваринництво в масовому порядку без антибіотиків можливо. На сьогоднішній день свиням дають антибіотики постійно – просто для профілактики, і це вже стало проблемою: у тварин виробляється резистентність до ліків. Ідея німця була в тому, щоб підтримувати здоров’я худоби природним способом – за рахунок правильного догляду та харчування, застосовуючи ліки тільки для терапевтичного лікування.

За словами австрійця, проблема в тому, що сьогодні в тваринництві занадто мало уваги приділяється працівникам ферм – їм занадто мало платять, і як наслідок, вони не приділяють достатньо уваги тваринам. “Через те, що губився контакт між людиною і твариною, тварина страждає, і це все компенсується за рахунок антибіотика”, – пояснює він. А антибіотик у разі хвороби вбиває не тільки погане, але і хороше.

“Мені як новенькому в цій сфері було цікаво. Я йому сказав – давай спробуємо. І як не дивно, останні три роки ми взагалі без антибіотиків працюємо – 99% наших свиней жодного разу в житті не бачать антибіотиків”, – розповідає Бруннер. І система дала позитивний результат – імунітет у тварин покращився, вони стали швидше рости, отже, якість свинини теж покращився, доходи зросли, а витрати на ліки – скоротилися.

Свою методику Бруннер запатентував і назвав “Тимошівка”, на честь села, в якому розташований його тваринницький комплекс. Завдяки досвіду Томаса, за системою “Тимошівка” на сьогоднішній день працює 40 господарств в Швейцарії: “Значить, ця система реально придумана в Україні, втілена в Україні, тут доведена її ефективність, і ми зараз її впроваджуємо на Заході”.

По ідеї, місцева влада повинна була цінити такого зразкового інвестора, а односельці – бути вдячними за виняткові умови роботи. Але не тут то було.

Щоб вирощувати свиней без антибіотиків, найголовніше – це якісний корм. Тому Бруннер годує свиней не відходами харчової промисловості, а хорошим зерном. Для цього в господарстві вирощується ячмінь і кукурудза. Так австрієць зіткнувся із земельними пайовиками. Виявилося, що не все так просто – в основному пайовики юридично неграмотні, саме законодавство – слабке і незрозуміле, а судова система не працює.

“Дуже швидко з’явилися люди, які мені дали зрозуміти, що не варто підписувати договори з пайовиками в цих селах, бо я лізу в чужу землю. Для мене це було дивно, тому що це фактично означає, що пайовику земля не належить – він не сам вибирає, з ким працювати“, – розповідає Томас.

Але це ще не все. Рік тому кілька пайовиків вирішили розірвати договори, вирішивши, що раз у Бруннера справи йдуть добре, то і в них вийде. Але суть в тому, що ці люди уклали договір до 2018 року, і господарство розраховувало в своїх планах на ці землі. Фермер судився з селянами, ті так нічого і не домоглися, тому що зі свого боку австрієць виконував всі умови діючих договорів. Проте минулого року вони вирішили піти іншим шляхом і просто зірвали посівну силою – дістали якісь документи про те, що Бруннер землю не орендує, приїхали на поле і встали перед трактором.

На виклик міліція не поспішала, але приїхала і протокол склала. І так шість разів: приїхали, склали протокол, веліли більше не заважати. Але це не діяло. Не діяло і рішення суду – юристи розводили руками. “Для мене це був шок, тому що я розумію, що у мене є правильні документи, але при цьому міліція в Україні мої права не захищає”, – журиться Томас.

У підсумку селяни самовільно засіяли землю. Мало того що для фермера зрив посівної – це удар нижче пояса: земля все ж юридично числиться за ним, відповідно, він і податки за неї платить, і оренду пайовикам. “Фактично, виходить так, що я за цю землю плачу податки, привів її в порядок, удобрював, а вони просто захопили її і користуються тим, що я створив. І кожен раз, коли ми намагалися пересіяти, вони вставали перед трактором”, – каже Томас. Як відомо, безкарність тягне за собою прецеденти, і тепер фермер побоюється, що може втратити й інші землі.

Явна безкарність доставляє австрійцю й інші проблеми. У липні минулого року Бруннер виявив факти крадіжки свиней з ферми, причому самими співробітниками. Замішаними виявилися свинарка, тракторист і охоронець – здорових дорослих свиней вночі виносили прямо через вікно. Розслідування міліції закінчилося в серпні, але засідання суду у цій справі постійно переносять. Тепер свиней захищають грати на вікнах, паркан і камери спостереження – в Австрії таке уявити складно.

Фермер наймав юристів з Києва, звертався до прокуратури, до начальника Кам’янського управління МВС, в місцеву адміністрацію – але нічого не робилося. “Я не знаю, скільки доказів ще потрібно, щоб взагалі цих людей якось судили. Виходить, що в очах злодіїв я як дурень. Я підприємець, заробляю гроші, але у мене все одно нічого не виходить. Чую постійно в суді, що у них багато роботи, але якщо у мене є всі докази, а ви нічого не робите – чим ви займаєтеся? Навіщо я плачу податки? Щоб фінансувати держструктури, які свою роботу не роблять?“ – Ці питання, до болю знайомі українському бізнесу, тепер задає собі і Томас.

При цьому фермер опинився в ситуації героя Кафки – безпосередньо йому ніхто не відмовляє, але якщо судити за результатами – їх немає. Влада спілкується з ним по-дружньому, міліція приїжджає, тому що всі розуміють – некрасиво відмовити іноземцеві.

Ми можемо приймати скільки завгодно прекрасних законів, які піднімуть України в самий топ рейтингу Doing Business. Ми можемо гарною англійською розповідати іноземцям про бездонний потенціал найбільшої країни Європи. Ми навіть можемо змусити європейців повірити в це, і вони приїдуть зі своїм досвідом, культурою і грошима створювати робочі місця. Але чи надовго? Неважливо, наскільки хороший закон, якщо для кума прокурора він не писаний, а міліціонер підпорядковується не закону, а начальнику. Щоб стати Європою, потрібно навчитися поважати правила, і головне – поважати один одного.

Томас Бруннер упевнений: жити за законом набагато простіше і комфортніше, ніж постійно намагатися схитрувати і жити одним днем. І можливо, людям треба ще кілька років, щоб до цього прийти. Насправді, все так легко змінити, якщо є бажання. Дуже легко.
…

Нацбанк підвищив облікову ставку і вводить єдиний курс гривні. Протягом останніх тижнів Національний банк кілька разів знижував офіційний курс гривні, щоразу оновлюючи її історичний мінімум.

Такі дії регулятора були пов’язані з рішенням відмовитися від використання індикативного курсу, забезпечивши єдиний ринковий курс гривні.

Нацбанк постійно прискорював наближення офіційного курсу до ринкового, а сьогодні заявив, що курс гривні тепер буде встановлюватися банками, на підставі ринкового попиту та пропозиції.

У результаті сьогодні банки продають долар уже по 25 гривень.

На початку тижня з’явилася інформація, що Нацбанк планує відмовитися від використання індикативного курсу, забезпечивши єдиний ринковий курс гривні на міжбанківському валютному ринку.

НБУ з кінця минулого року проводить щоденні аукціони і продає близько 3 мільйонів доларів на день за заниженим курсом для встановлення індикативного курсу, на який повинні орієнтуватися банки при проведенні операцій.

Так, у понеділок, наприклад, середньозважений курс станом на 12.30 становив 16,1764 грн за долар, тоді як продаж на міжбанку здійснювався за курсом близько 21,50 грн за долар.

Ми виступаємо за прозору політику курсоутворення і перехід до ринкових механізмів. Також ми хочемо, щоб на ринку був єдиний і ефективний курс. Головним у впровадженні монетарної політики регулятора є продовження використання системи гнучкого обмінного курсу – Валерія Гонтарева, голова НБУ

Водночас Гонтарева наголосила, що регулятор не відмовляється від можливості впливати на ринок за допомогою адмінважелів і може повернутися до них у будь-який момент при наявності передумов.

Правління Національного банку України в рамках підготовки до введення режиму інфляційного таргетування вирішило припинити проведення з 5 лютого 2015 року щоденних валютних аукціонів з відмовою від індикативного курсу гривні.

“Курс гривні буде встановлюватися банками на підставі об’єктивних параметрів ринкового попиту та пропозиції”, – йдеться в повідомленні НБУ.

За словами Гонтаревої, дане рішення має сприяти встановленню прозорості, більшої ефективності та об’єктивності механізмів ціноутворення.

Перед запуском аукціонів у листопаді Гонтарева запевняла, що валютні аукціони будуть проводитися протягом від трьох до шести місяців.

Також Національний банк вирішив підвищити облікову ставку з 14% до 19,5% з 6 лютого.

Дане рішення регулятор прийняв з метою забезпечення прогнозованого і контрольованого розвитку ринкової ситуації.

Регулятор уточнює, що може застосовувати більш жорстку грошово-кредитну політику.

Основною причиною підвищення облікової ставки є посилення інфляційних ризиків, які будуть високими в найближчій перспективі.

Таке рішення правління прийняло відповідно до розроблених рекомендацій Комітету з монетарної політики на підставі аналізу перспектив розвитку економіки і грошово-кредитного ринку.

НБУ зазначає, що підвищення процентних ставок матиме мінімальний вплив на активність в реальному секторі економіки, оскільки кредитування банків залишається істотно обмеженим внаслідок підвищених ризиків ділового середовища.

Від величини облікової ставки залежить вартість ресурсів, що надаються НБУ банкам як рефінансування.

Облікова ставка є найнижчою серед процентних ставок НБУ і є базовим індикатором оцінки вартості грошових ресурсів.

У теорії облікова ставка не може бути нижчою від рівня інфляції.

Національний банк прогнозує зниження ВВП на 4-5% в 2015 році.

“Минулого року наші прогнози щодо зниження очікувалися на рівні 6-7%. Цього року очікуємо зниження на 4-5%”, – сказав директор департаменту монетарної політики та економічного аналізу Сергій Ніколайчук.

Ніколайчук нагадав, що прогноз щодо інфляції на цей рік становить 17,2%.

“За рахунок заходів, які ми застосовуємо, НБУ очікує уповільнення інфляційних процесів уже в 1 півріччі, тоді як за підсумками року прогноз становить 17,2”, – додав він.

Директор департаменту висловив сподівання, що в 2016 році інфляція повинна знизитися до менш ніж 10%.

“Падіння ВВП має, насамперед, структурний характер і обумовлене факторами з боку пропозиції. І хоча негативний розрив ВВП є досить суттєвим – 8-9% від потенційного ВВП, за оцінками фахівців Національного банку України, конвергенція фактичного ВВП до свого потенційного рівня в середньостроковій перспективі можлива лише внаслідок макрофінансової стабілізації, чому сприятиме і жорстка грошово-кредитна політика”, – вважає Нацбанк.

Національний банк має намір посилити повноваження своїх кураторів в банках.

“Ми будемо посилювати повноваження кураторів, але для посилення їхніх повноважень ми повинні посилити їхній захист. Наприклад, на нашого куратора у VAB Банку завели кримінальну справу”, – сказала глава НБУ.

Вона нагадала, що куратори є у всіх банках, яким видано стабілізаційні кредити.

Національний банк і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб погодили ключові параметри програми EFF з Міжнародним валютним фондом.

Глава НБУ нагадала, що програма співпраці передбачена на 4 роки.

Раніше повідомлялося, що Міжнародний валютний фонд має намір розглянути запит України про відкриття нової багаторічної програми, підтриманої розширеним кредитуванням (Extended Fund Facility, EFF), для заміни існуючої програми stand-by.

Гонтарева сподівається на розгляд радою директорів Міжнародного валютного фонду виділення Україні чергового траншу до березня.

“Сподіваюся, що завтра-післязавтра буде фінальна версія меморандуму з МВФ. Вони вже, напевно, будуть їхати, і десь через 2-3 тижні після їхнього від’їзду буде рада директорів МВФ”, – сказала глава НБУ.

Місія МВФ прибула в Україну для зустрічей із владою 8 січня.

Планувалося, що вона буде працювати в Києві до 29 січня, проте термін візиту був продовжений до 6 лютого.

На думку провідного експерта інформаційно-аналітичного центру Андрія Шевчишина, введення Нацбанком єдиного курсу валют спровокує підйом долара на міжбанку до позначки 23 гривні.

Фінансист вважає, що наміри Нацбанку встановити ринковий курс мають відношення до роботи місії МВФ в Україні.

“Ймовірно, це одна з вимог МВФ. Питання реальності такої дії (встановлення єдиного курсу – ред.) необхідно розглядати через призму вольового і, певною мірою, політичного кроку. Оскільки найбільш ймовірно отримати на момент встановлення єдиного курсу міжбанківський високий курс в районі 21 -23 грн за долар замість бажаного 16-17 грн за долар”, – говорить експерт.

І хоча економічні агенти вже звиклися з високими курсовими позначками, платити державі (за борги, імпорт, озброєння і т.д.) за таким курсом буде накладно, вважає економіст.

Шевчишин розповів, що заява НБУ про скасування індикативного курсу вже позначилася на ринку валют. “В останні дні ми спостерігаємо очікування зростання курсів валют. Кількість охочих придбати валюту збільшилася, а експортери притримують виручку в очікуванні підвищення курсів”.

При цьому експерт прогнозує, що якщо в найближчі кілька місяців не з’являться додаткові нормативні обмеження від НБУ, можна очікувати появу валюти у вільному продажу, хоча і за більш високим курсом.

Разом з тим курс гривні на міжбанківському валютному ринку в четвер продовжує знижуватися: котирування на початок торгів становили 23,5- 24,5 гривні за долар, а до 11:30 розширилися до 23,5- 25 гривні за долар.

Попередній історичний мінімум на міжбанку був зафіксований 4 лютого, коли реальний курс гривні знизився до 23,05 гривні за долар з 22,2 гривні за долар.
…

Військові дії на сході України і ризик мобілізації ключових співробітників змушують іноземних інвесторів обережніше вкладати гроші в українські проекти. Торік це в першу чергу відчули розробники ПЗ на експорт, яким довелося відкривати офіси в Польщі, Словаччині та інших європейських країнах, щоб мінімізувати ризики. Зараз під ударом можуть опинитися стартапи, команди яких зазвичай складаються з молодих людей призовного віку.

Після недавньої заяви Генштабу про можливе обмеження виїзду призовників з України чотири європейські інвестфонди відмовилися розглядати стартапи з України, повідомив керуючий партнер BVU Group Денис Довгополий. Назви цих фондів він не розголошує. Ще дві угоди, які з великою часткою ймовірності мали відбутися, за його словами, зірвалися з тих же причин. «Основна цінність стартапу – команда. Вона піддавалася великому ризику через призов, і це інвестори враховували (95% співробітників стартапу підлягають призову). Тепер цей цінний актив виявився обмежений у мобільності », – пояснив він.

З ним погоджується і інвестор фонду TMT Investments, голова наглядової ради бізнес-інкубатора Happy Farm Ігор Шойфот: «На жаль, війна сама по собі – завжди поганий фактор для економіки (крім військової галузі). А здалеку взагалі складно зрозуміти, що в Києві і навіть в Дніпропетровську ніякої війни немає». Мобілізація означає додаткові ризики в плані втрати членів команди. «У мене в кількох стартапах таке є», – зізнається він «Капіталу». Обмеження на виїзд ці ризики підвищує. Адже інвестори вкладають гроші в Україну, щоб заробити, продавши стартап. А покупці практично завжди знаходяться в Америці. Якщо члени команди не можуть приїхати в США, то це величезний мінус і додатковий ризик. «З іншого боку, як людина, що два роки служила в армії, вважаю що це обов’язок і честь для кожного чоловіка – захищати свою країну зі зброєю в руках», – підкреслив він.

І хоча ніякі обмеження на переміщення поки не працюють (парламенту ще належить розробити відповідну базу), сама заява про намір стала тривожним дзвінком для інвесторів. «Негативний вплив самого факту війни на ставлення інвесторів до України, звичайно, посилюється необережними заявами на кшталт обмеження виїздів за кордон, які, на щастя, поки не підтверджуються», – додає директор проекту Микола Палієнко.

За словами Довгополого, перспектива таких обмежень вже зараз змушує підприємців не думати, а діяти в напрямку еміграції. Навіть тих, хто пішов би воювати, якби призвали. За словами виконавчого директора асоціації «IT України» Віктора Валєєва, зараз багато українських компаній створюють офіси за кордоном – цього вимагають замовники. «Міжнародна інформаційна політика України дуже слабка. За кордоном бачать тільки, що у нас війна і політичні проблеми », – розповідає він. Невеликі компанії і стартапи іноді переїжджають всією командою. Так, наприклад, в кінці минулого року всім офісом в Чорногорію переїхала харківська компанія-розробник. Хоча причини переїзду керівництво компанії не називає.

Зупинити масовий відтік компаній за кордон можна шляхом впровадження реформ, дерегуляції, захисту приватної власності та вирішення питання з війною на сході, впевнений Палієнко. Що стосується мобілізації, то ризики для IT та інших секторів економіки можна було б вирішити, надавши офіційну можливість не служити за гроші. Ці кошти можна спрямовувати на підвищення привабливості служби в армії шляхом збільшення грошового забезпечення та страхування життя і здоров’я військовослужбовців. «За будь-якою війною стоїть економіка, і забирати високооплачуваних фахівців служити, коли є сотні тисяч безробітних, економічно недоцільно», – резюмує співрозмовник видання.

…